| ІСТОРІЯ
Нова історія та
традиція творення хліба – основи людського життя - розпочалася у Львові 1
жовтня 1967 року. На площі
Кропивницького,4 розпочала роботу Школа ФЗУ при Львівському тресті
хлібопекарської промисловості. Нині – це
Львівський професійний ліцей харчових технологій, зі стін котрого щороку
виходять вправні майстри своєї справи. У
1983 році училище переїхало у нинішнє приміщення – колись тут був Львівський технікум харчової промисловості.
Тепер у Ліцеї працюють 40 викладачів і майстрів виробничого
навчання. З них 6 викладачів вищої
категорії, 2 викладач - методист, 1 майстер виробничого навчання ІІ
категорії, 12 викладачів І категорії.
У Ліцеї, що на площі Данила Галицького, 8,
щороку навчається понад 500 учнів за такими спеціальностями:
ПЕКАР, КОНДИТЕР, КУХАР,
ОФІЦІАНТ, БАРМЕН, ПРОДАВЕЦЬ ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ, АДМІНІСТРАТОР, ОБЛІКОВЕЦЬ,
АГЕНТ З ПОСТАЧАННЯ, ФЛОРИСТ.
ХРОНОЛОГІЯ УСПІХУ
У 1967 році заснували Львівське
професійно-технічне училище
хлібопекарської промисловості. На навчання прийняли 60 учнів на базі
повної середньої освіти. Через рік усі вони отримали фах «пекар широкого
профілю». Першим директором став Петро Андрійович Гараймович (1913-1973). Його
заступником – Тимофій Констянтинович Туяхов. Першими майстрами виробничого
навчання були Юлія Іванівна Панчишин та Ніна Юріївна Хомин. Технологію
викладала Юлія Федорівна Гогіташвілі , а устаткування – Роман Петрович
Гараймович.
Згадує одна з перших випускниць
Ліцею Галина Гараймович (Серебряна):
«Після невдалої спроби вступити до Львівської політехніки, я пішла працювати у
булочний цех Червоноградського хлібзаводу. Через рік директор підприємства
запропонував групі дівчат (у тому числі і мені) піти навчатися в школу ФЗУ при
Львівському тресті хлібопекарської промисловості. З документами ми приїхали за
вказаною адресою, і були вражені побаченим. Школа була у двоповерховому
приміщенні, у якому до того містився склад борошна кондитерського цеху №7. На
першому поверсі ще було якесь технологічне обладнання, якраз займалися його
демонтажем.
На другий поверх вели круті
гвинтові сходи. Там вже було облаштовано два кабінети: один – директора, а
інший – секретаря та викладачів. Класу ще не було….
Ми вагалися, чи здавати
документи, адже по суті, ще не було приміщення для навчання. Але нас запевнили:
до 1 жовтня школа буде готова!
От 1 жовтня ми і приступили до
навчання: підлога у класі була застелена фанерними листами, стояли старі парти,
була дошка.
Колектив хоч і маленький, був
чудовий. Було дуже затишно з тими людьми, які нас навчали, допомагали здобути
обрану професію…
Згодом на першому поверсі
облаштували невеличкий спортзал, а на другому – бібліотеку. Цікаві масові
заходи ми проводили спільно з колективами хлібзаводів №1 і №2.
… Так і минув рік навчання. З
теплотою згадую і керівництво училища, і викладачів, і майстрів виробничого
навчання….
У 1971 році після невдалого вступу до Лісотехнічного інституту поріг
училища на площі Кропивницького, 4, переступила і нинішній майстер Ліцею Людмила Володимирівна ГУДЗЮК. «Мій батько працював на хлібзаводі. Навчання
в училищі дало мені насамперед розуміння того, чи варто залишатися у професії. Практику
проходила у найкращого львівського кондитера Михайла Шаїпова. Виробництво мені
дуже подобалося. Однак жодного дня так і не працювала кондитером.
Пригадую, у нас була артистична
група. 4 чоловік, у тому числі і я, створили ансамбль, і виконували пісні під
гітару.
По закінченні училища з
відзнакою вступила до поліграфічного інституту на загально технічний факультет,
а згодом завершила навчання вже у Київському інституті харчових технологій.
Коли училище переїхало у нове
приміщення, ми заздрили тодішнім учням, що у них кращі умови, аніж у нас. Однак
згодом життя обернулося так, що я щодня почала ходити вже у нинішнє приміщення
Ліцею… НА РОБОТУ!!!
Наступним директором училища у 1973-1975 роках був Тимофій Констянтинович Туяхов.
У цей час в училищі навчалася нинішній майстер виробничого навчання Ліцею Віра Машковська (Пашко). Їхній курс
приступив до навчання 1 жовтня 1975 року. 17-річна Віра Пашко приїхала до
Львова з Яворова і вступила на навчання до училища за скеруванням. Ось як вона
описує навчання в училищі: « Приїхала до
Львова з вітчимом. У дитинстві хотіла стати вчителем, однак згодом вирішила
вступати до технікуму громадського
харчування. Вступити не вдалося. Повертаючись на вокзал, я випадково побачила
вивіску училища. Так і подала документи до нього. Навчалися ми у старому приміщенні училища –
на Привокзальній. У групі було 27 учнів, з них – 4 хлопців. Я була комсоргом
групи. Закінчила училище з відзнакою. В училищі щасливо вийшла заміж.
На все життя запам’яталися
уроки Любові Станіславівни Білоруської. Насамперед – за доступність викладу.
Директор, Тимофій Констянтинович, читав у нас економіку.
Життя в училищі було цікавим і
насиченим: діяли найрізноманітніші гуртки, ми постійно ставили
найрізноманітніші сценки, брали участь у конкурсах, грали на гітарі, читали
гуморески.
Пригадую, одного разу ставили
сценку про БАМ, і в цей момент провалилася підлога на сцені.
А ще поряд з училищем був пряничний цех. Памятаю, нам,
учням училища, робітники цього цеху постійно давали великі пакети пряників,
робили чай. Нас вчили працювати за трьох, бути чесними та дисциплінованими».
У 1976-1978 роках – майбутні пекарі навчалися під керівництвом третього
директора училища. Ним був Юрій
Михайлович Верходай. За час його керівництва, а саме, у 1977 році, в
училищі розпочали підготовку кваліфікованих робітників на замовлення Львівської
кондитерської фірми "Світоч”. Відтак додалися нові професії: цукерник. помадник,
глазурувальник, карамельник, варник, машиніст обгорткових машин. Таким чином
вже у 1978 році зі стін училища вийшли випускники 4 навчальних груп – 144
фахівці.
1978-2002 роки училище очолювала Вірослава
Андріївна Георгіаді.
У 1980 році до училища вступила нинішній майстер Ліцею Ольга Василівна ГАНУЩАК (ГЕРИЧ). Пригадує, що тоді у приміщенні на
Привокзальній, був спортзал і дві аудиторії. «Я теж стала ученицею училища після невдало вступу. І не жалкую. У нас
навчалися діти переважно з районів області, львівських було мало. Мешкали ми у
гуртожитку. Училище мало службові квартири на вулицях Науковій та Артема (тепер
– Володимира Великого). Я була
головою учнівського профкому. Ми мали натхнення, стимул, постійно брали участь
у спартакіадах. У нас було 3 групи пекарів, навчалися і дівчата, і хлопці.
Багато з них і досі працюють пекарями. У нас були і хор, і самодіяльність,
відзначали Свято харчовика. Ми щодня до вечора мали чим зайнятися».
Майстром виробничого навчання в училище Ольга Василівна прийшла у 1985 році.
Тоді училище було вже у нинішньому приміщенні. Адже ще у 1983році завдяки
старанням директора Вірослави Андріївни
Георгіаді училищу передали приміщення
Львівського технікуму харчової промисловості. У цьому
приміщенні і досі навчаються учні Ліцею.
Нинішній головний бухгалтер
Ліцею Марія Миколаївна Полуліх (Хомут) вступила до училища у вересні 1984 року разом з двома
однокласницями. Вони навчалися у групі, яка складалася лише з дівчат. Навчання
тривало рік і дівчата отримали диплом за фахом «пекар, тістороб, машиніст
тісторозробних машин». Ось як вона пригадує цей час «У групі було 30 учнів. Ми отримували стипендію 75 карбованців – то була
мінімальна заробітна плата у той час. У нас було насичене життя. Керівником
драматичного гуртка був Марк Звєрін з Театру ПрикВО. Ми ставили вистави на
військову тематику: дівчата вдягалися у гімнастерки, нам накладали професійний
театральний грим. Був у нас і вокальний гурток. Виробниче навчання ми проходили
на всіх хлібокомбінатах Львова. Було цікаво, але важко працювати у нічну зміну,
оскільки нас ставили у графік бригади. Ази знань, отримані в училищі,
запам’яталися на все життя. Досі з гордістю кажу, що я випускниця нашого
училища».
1985 р.-1989 роках в училищі запроваджено підготовку учнів на базі 8 класу
з отриманням повної середньої освіти.
1987р. – училище хлібопекарської промисловості передали у
підпорядкування Львівському обласному управлінню професійно-технічної
освіти Держпрофосвіти УРСР і перейменовали у
професійно-технічне училище №39.
1984р. -1987р. училище стало
багатогалузевим і здійснювало підготовку кваліфікованих
робітників для макаронної, пиво-безалкогольної, тютюнової,
кондитерської і хлібопекарської галузей. Саме за час керівництва училищем Вірославою Андріївною воно
стало потужним і поважним навчальним закладом. Змінилося приміщення, запроваджено нові спеціальності та напрями
підготовки фахівців. Готували не лише працівників для пекарської промисловості,
а й для фабрики «Світоч», а також пивоварів, бухгалтерів та інше.
Окрім того, змінилися і зміцнилася суттєво уся матеріально-технічна база,
іншими, сучасними, стали
навчально-виробничі майстерні, зявилися тістомісильні машини.
Як пригадують тодішні учні та працівники, у непрості 90-ті училище почало
заробляти перші кошти для спецфонду: у газових пічках пекли на продаж булочки. З 2002 року директором училища працює Наталія Степанівна Склярчук. За
останні десять років у Ліцеї впроваджено нові напрямки підготовки фахівців: кухар,
офіціант, флорист, бармен, агент з постачання, адміністратор. Окрім того, 2003 року училище знову
почало здійснювати загальноосвітню підготовку випускників 9 класів. А вже у
наступному, 2004 році, училище реорганізували
у Львівський професійний ліцей харчових технологій. У 2003 році до училища №39 на навчання вступила нинішній майстер
виробничого навчання Ліцею Наталя Тесля
(Мурин). Через півтора року вона отримала диплом «пекар, майстер-бригадир».
Ось що вона каже: «Училище мені дало хліб
і долю. Тут мене навчили працювати руками, і впевнено дивитися у майбутнє». | |
