Меню сайту

Форма входу

Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Пошук

Статистика

ІСТОРІЯ

      Нова історія та традиція творення хліба – основи людського життя - розпочалася у Львові 1 жовтня 1967 року.  На площі Кропивницького,4 розпочала роботу Школа ФЗУ при Львівському тресті хлібопекарської промисловості.  Нині – це Львівський професійний ліцей харчових технологій, зі стін котрого щороку виходять вправні майстри своєї справи.  У 1983 році училище переїхало у нинішнє приміщення – колись тут був  Львівський технікум харчової промисловості. Тепер у Ліцеї  працюють  40 викладачів і майстрів виробничого навчання. З них 6 викладачів вищої  категорії, 2 викладач - методист, 1 майстер виробничого навчання ІІ категорії,     12 викладачів І категорії.
У Ліцеї, що на площі Данила Галицького, 8,  щороку навчається понад 500 учнів за такими спеціальностями:
     ПЕКАР, КОНДИТЕР, КУХАР, ОФІЦІАНТ, БАРМЕН, ПРОДАВЕЦЬ ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ, АДМІНІСТРАТОР, ОБЛІКОВЕЦЬ, АГЕНТ З ПОСТАЧАННЯ, ФЛОРИСТ.
ХРОНОЛОГІЯ УСПІХУ
     У 1967 році заснували  Львівське професійно-технічне училище  хлібопекарської промисловості. На навчання прийняли 60 учнів на базі повної середньої освіти. Через рік усі вони отримали фах «пекар широкого профілю». Першим директором став Петро Андрійович Гараймович (1913-1973). Його заступником – Тимофій Констянтинович Туяхов. Першими майстрами виробничого навчання були Юлія Іванівна Панчишин та Ніна Юріївна Хомин. Технологію викладала Юлія Федорівна Гогіташвілі , а устаткування – Роман Петрович Гараймович.
Згадує одна з перших випускниць Ліцею Галина Гараймович (Серебряна): «Після невдалої спроби вступити до Львівської політехніки, я пішла працювати у булочний цех Червоноградського хлібзаводу. Через рік директор підприємства запропонував групі дівчат (у тому числі і мені) піти навчатися в школу ФЗУ при Львівському тресті хлібопекарської промисловості. З документами ми приїхали за вказаною адресою, і були вражені побаченим. Школа була у двоповерховому приміщенні, у якому до того містився склад борошна кондитерського цеху №7. На першому поверсі ще було якесь технологічне обладнання, якраз займалися його демонтажем.
На другий поверх вели круті гвинтові сходи. Там вже було облаштовано два кабінети: один – директора, а інший – секретаря та викладачів. Класу ще не було….
     Ми вагалися, чи здавати документи, адже по суті, ще не було приміщення для навчання. Але нас запевнили: до 1 жовтня школа буде готова!
От 1 жовтня ми і приступили до навчання: підлога у класі була застелена фанерними листами, стояли старі парти, була дошка.
Колектив хоч і маленький, був чудовий. Було дуже затишно з тими людьми, які нас навчали, допомагали здобути обрану професію…
Згодом на першому поверсі облаштували невеличкий спортзал, а на другому – бібліотеку. Цікаві масові заходи ми проводили спільно з колективами хлібзаводів №1 і №2.
… Так і минув рік навчання. З теплотою згадую і керівництво училища, і викладачів, і майстрів виробничого навчання….
У 1971 році після невдалого вступу до Лісотехнічного інституту поріг училища на площі Кропивницького, 4, переступила і нинішній майстер Ліцею Людмила Володимирівна ГУДЗЮК. «Мій батько працював на хлібзаводі. Навчання в училищі дало мені насамперед розуміння того, чи варто залишатися у професії. Практику проходила у найкращого львівського кондитера Михайла Шаїпова. Виробництво мені дуже подобалося. Однак жодного дня так і не працювала кондитером.
     Пригадую, у нас була артистична група. 4 чоловік, у тому числі і я, створили ансамбль, і виконували пісні під гітару.
По закінченні училища з відзнакою вступила до поліграфічного інституту на загально технічний факультет, а згодом завершила навчання вже у Київському інституті харчових технологій.
Коли училище переїхало у нове приміщення, ми заздрили тодішнім учням, що у них кращі умови, аніж у нас. Однак згодом життя обернулося так, що я щодня почала ходити вже у нинішнє приміщення Ліцею… НА РОБОТУ!!!
Наступним директором училища у 1973-1975 роках був Тимофій Констянтинович Туяхов.
У цей час в училищі навчалася нинішній майстер виробничого навчання Ліцею Віра Машковська (Пашко). Їхній курс приступив до навчання 1 жовтня 1975 року. 17-річна Віра Пашко приїхала до Львова з Яворова і вступила на навчання до училища за скеруванням. Ось як вона описує навчання в училищі: « Приїхала до Львова з вітчимом. У дитинстві хотіла стати вчителем, однак згодом вирішила вступати  до технікуму громадського харчування. Вступити не вдалося. Повертаючись на вокзал, я випадково побачила вивіску училища. Так і подала документи до нього.  Навчалися ми у старому приміщенні училища – на Привокзальній. У групі було 27 учнів, з них – 4 хлопців. Я була комсоргом групи. Закінчила училище з відзнакою. В училищі щасливо вийшла заміж.
На все життя запам’яталися уроки Любові Станіславівни Білоруської. Насамперед – за доступність викладу. Директор, Тимофій Констянтинович, читав у нас економіку.
     Життя в училищі було цікавим і насиченим: діяли найрізноманітніші гуртки, ми постійно ставили найрізноманітніші сценки, брали участь у конкурсах, грали на гітарі, читали гуморески.
Пригадую, одного разу ставили сценку про БАМ, і в цей момент провалилася підлога на сцені.
А ще поряд з  училищем був пряничний цех. Памятаю, нам, учням училища, робітники цього цеху постійно давали великі пакети пряників, робили чай. Нас вчили працювати за трьох, бути чесними та дисциплінованими».
     У 1976-1978 роках – майбутні пекарі навчалися під керівництвом третього директора училища. Ним був Юрій Михайлович Верходай. За час його керівництва, а саме, у 1977 році, в училищі розпочали підготовку кваліфікованих робітників на замовлення Львівської кондитерської фірми "Світоч”. Відтак додалися нові професії: цукерник. помадник, глазурувальник, карамельник, варник, машиніст обгорткових машин. Таким чином вже у 1978 році зі стін училища вийшли випускники 4 навчальних груп – 144 фахівці.
     1978-2002 роки училище очолювала Вірослава Андріївна Георгіаді.
     У 1980 році до училища вступила нинішній майстер Ліцею Ольга Василівна ГАНУЩАК (ГЕРИЧ). Пригадує, що тоді у приміщенні на Привокзальній, був спортзал і дві аудиторії. «Я теж стала ученицею училища після невдало вступу. І не жалкую. У нас навчалися діти переважно з районів області, львівських було мало. Мешкали ми у гуртожитку. Училище мало службові квартири на вулицях Науковій та Артема (тепер – Володимира Великого). Я була головою учнівського профкому. Ми мали натхнення, стимул, постійно брали участь у спартакіадах. У нас було 3 групи пекарів, навчалися і дівчата, і хлопці. Багато з них і досі працюють пекарями. У нас були і хор, і самодіяльність, відзначали Свято харчовика. Ми щодня до вечора мали чим зайнятися».
Майстром виробничого навчання в училище Ольга Василівна прийшла у 1985 році. Тоді училище було вже у нинішньому приміщенні. Адже ще у 1983році завдяки старанням директора Вірослави Андріївни Георгіаді училищу передали приміщення  Львівського технікуму харчової  промисловості. У цьому приміщенні і досі навчаються учні Ліцею.
      Нинішній головний бухгалтер Ліцею Марія Миколаївна Полуліх  (Хомут) вступила до училища у вересні 1984 року разом з двома однокласницями. Вони навчалися у групі, яка складалася лише з дівчат. Навчання тривало рік і дівчата отримали диплом за фахом «пекар, тістороб, машиніст тісторозробних машин». Ось як вона пригадує цей час «У групі було 30 учнів. Ми отримували стипендію 75 карбованців – то була мінімальна заробітна плата у той час. У нас було насичене життя. Керівником драматичного гуртка був Марк Звєрін з Театру ПрикВО. Ми ставили вистави на військову тематику: дівчата вдягалися у гімнастерки, нам накладали професійний театральний грим. Був у нас і вокальний гурток. Виробниче навчання ми проходили на всіх хлібокомбінатах Львова. Було цікаво, але важко працювати у нічну зміну, оскільки нас ставили у графік бригади. Ази знань, отримані в училищі, запам’яталися на все життя. Досі з гордістю кажу, що я випускниця нашого училища».
     1985 р.-1989 роках в училищі запроваджено підготовку учнів на базі 8 класу з отриманням повної середньої освіти.
     1987р. – училище хлібопекарської промисловості передали у підпорядкування Львівському обласному управлінню професійно-технічної освіти  Держпрофосвіти  УРСР і перейменовали у професійно-технічне училище №39.
     1984р. -1987р.  училище стало багатогалузевим і здійснювало підготовку кваліфікованих робітників для макаронної, пиво-безалкогольної, тютюнової, кондитерської і хлібопекарської галузей.
     Саме за час керівництва училищем Вірославою Андріївною воно стало потужним і поважним навчальним закладом. Змінилося приміщення,  запроваджено нові спеціальності та напрями підготовки фахівців. Готували не лише працівників для пекарської промисловості, а й для фабрики «Світоч», а також пивоварів, бухгалтерів та інше.
Окрім того, змінилися і зміцнилася суттєво уся матеріально-технічна база, іншими, сучасними,  стали навчально-виробничі майстерні, зявилися тістомісильні машини.
     Як пригадують тодішні учні та працівники, у непрості 90-ті училище почало заробляти перші кошти для спецфонду: у газових пічках пекли на продаж булочки. З 2002 року директором училища працює Наталія Степанівна Склярчук.  За останні десять років у Ліцеї впроваджено нові напрямки підготовки фахівців: кухар, офіціант, флорист, бармен, агент з постачання, адміністратор.  Окрім того, 2003 року училище знову почало здійснювати загальноосвітню підготовку випускників 9 класів. А вже у наступному, 2004 році, училище реорганізували у Львівський професійний ліцей харчових технологій.

    У 2003 році до училища №39 на навчання вступила нинішній майстер виробничого навчання Ліцею Наталя Тесля (Мурин). Через півтора року вона отримала диплом «пекар, майстер-бригадир». Ось що вона каже: «Училище мені дало хліб і долю. Тут мене навчили працювати руками, і впевнено дивитися у майбутнє».

 

...


...

...


Copyright MyCorp © 2017
Конструктор сайтів - uCoz